Чому вік жінки такий критичний для ооцитів?

Кожна людина та пара є унікальними і можуть мати більшу або меншу фертильність порівняно із середнім показником для свого віку. Деякі пацієнти в свої 30 років вже мають серйозні проблеми з якістю та/або кількістю яйцеклітин, а деякі після 40 все ще здатні до самостійоного зачаття. Також слід наголосити, що немає жодних гарантій того, що потенціал фертильності окремої жінки буде плавно падати з віком.

Крім морфологічних характеристик значною мірою якість яйцеклітини вирішує її хромосомний статус. Рівень хромосомних аномалій  в ембріонах значно зростає з віком жінки. У віці 30 років близько 30% яйцеклітин мають хромосомні аномалії. До 40 років приблизно 60% є анеуплоїдними, а до 44 років – 90%.

Анеуплоїдні яйцеклітини, як правило, мають нижчі показники рекомбінації і тому в деяких випадках не здатні розвиватися до бластоцисти.

В свою чергу хромосоми демонструють різні профілі старіння, припускаючи складну взаємодію між загальними особливостями старіння ооцитів і хромосомно-специфічною сприйнятливістю. З віковими змінами в ооцитах рекомбінація є критичним фактором, який впливає на хромосомний статус клітини, а саме не сегрегацію (розхождення) хромосом.

В ході досліджень було виявлено, що найбільш вразливими до анеуплоїдій, є найменші хромосоми 21 і 22, а також 15 і 16. Дані хромосоми демонструють суттєві відмінності в мейотичному поділі (першому або другому), в якому саме і виникають помилки сегрегації. Контрольна точка збірки веретена поділу є важливою в ооцитах для полегшення точної сегрегації хромосом, у зв’язку з цим і було припущено, що на неї впливає загальне старіння клітини.

Анеуплоїдії, що виникають внаслідок помилок жіночого мейозу, традиційно розділяють як помилки мейозу I або мейозу II залежно від того, чи містила додаткова хромосома генетичну інформацію з обох або лише з однієї з материнських хромосом, відповідно. Помилки мейозу I частіше зустрічаються порівняно з мейозом II.

Дослідження полярних тілець ооцитів виявило два шляхи, які сприяють анеуплоїдії:

  1. Мейоз I без розходження, передчасне сегрегація сестринських хроматид.
  2. Мейоз II без роз’єднання, а також можлива зворотня сегрегація.

Дактилоскопія хромосом встановила, що гомологічні хромосоми відокремлюються при мейозі I, а сестринські хроматиди — при мейозі II (класичний мейоз). Рекомбінація пригнічується поблизу центромер, так що дві сестринські хроматиди мають однакові генетичні маркери, такі як однонуклеотидний поліморфізм. Після мейозу I, ооцит повинен містити дві сестринські хроматиди (одну хромосому), а перше полярне тільце має містити дві сестринські хроматиди другого гомолога, однак це відбувається не зовсім корректно.

Недавні дослідження на свіжеотриманих незаплідненіх ооцитах показують, що із затримкою метафази II містять додаткові цілі хромосоми, що відповідає нерозриву мейозу I. В зрілих ооцитах (МII), які не змогли запліднитися в умовах ЕКЗ було виявлено переважання додаткових хроматид.  Ottolini et al. (2015) виявили, що перше полярне тільце часто містило дві несестринські хроматиди, тобто хромосомні відбитки обох материнських хромосом. Однак картина сегрегації була протилежною: сестри сегрегували в мейозі I, а потім гомологи в мейозі II. Показано, що лише одна або кілька хромосом дотримувалися зворотної моделі сегрегації в ооцитах. Це свідчить про хромосомно-специфічну вразливість до анеуплоїдій на тлі загального старіння ооцитів у цілому.

Такі помилки під час мейозу I можуть бути «виправлені» за допомогою компенсаційної помилки в мейозі II, що призводить до еуплоїдного статусу ооцита, але на жаль це не завжди може відбуватися. Приблизно половина помилок сегрегації призводить до утворення анеуплоїдної клітини, тоді як у решті випадків уражаються полярні тільця.

Оскільки за подальший розвиток ембріону (до 3 доби) керується материнськими білками, а саме – PLK4,  помилки в їх роботі в значній мірі здатні привести до мітотичній нестабільності на данному етапі. Вирішаючим і критичним в цей період для ембріона є пошкодження ДНК ооцита, що здатно привести до зупинки подальшого розвитку. Сучасна картина полягає у тому, що пошкодження ДНК, виснаження клітин і анеуплоїдія викликають зупинку розвитку у 20-30% ембріонів.

Але навідь при отриманні бластоцисти в программі ЕКЗ у пацієнток старшого репродуктивного віку імплантація може не наступати, у зв’зку з тим, що ембріон може бути анеуплоїдним і здатен запускати кальцієву сигналізацію в децидуальних клітинах. Однак, даний сценарій відбуважться, якщо ембріон не пройшов предімпантаційне генетичного тестування (PGT-A).

Які варіанти для жінок старшого репродуктивного віку:

  • при отриманні бластоцисти однозначне прохождення предімпантаційного генетичного тестування (PGT-A) для уникнення ембріотрансферу анеуплоїдного ембріона;
  • використанння донорских яйцеклітин, у разі неодноразових невдалих спроб ЕКЗ або не здатності отримати ооцити.

Статистика  говорить, чим раніше (і в молодшому віці) ви почнете лікування безпліддя, тим більша ймовірність, що воно буде успішним. Хоча, вітріфікація ооцитів здатна стати гарним помічником, якщо пацієнтка не планує зараз вагітність. Однак слід підкреслити, що вітріфікація більш ефективна для ооцитів пацієнток не старше 35 років, у зв’зку з тим що ймовірність гарного хромосомного статусу буде вища.

Команда клініки Reprolife здатна знайти вихід із найскладніших клінічних картин і принести дитячий сміх у кожну українську сім’ю.