Зміст сторінки
Саме так почалася історія цієї пари.
Їх шлях до батьківства тривав майже 10 років. За цей час було 4 інсемінаціі в іншій країні, програма ЕКЗ із власними ооцитами без отримання хромосомно здорових ембріонів та програма з донорськими яйцеклітинами.
У результаті було отримано 8 ембріонів. Після генетичного тестування 6 з них виявилися еуплоїдними — без хромосомних порушень.
Здавалося б, цього достатньо для народження дитини.
Але репродуктивна медицина не завжди підкоряється статистиці.
У попередньому медичному центрі дві вагітності після перенесення еуплоідних ембріонів завмерли на терміні 6–7 тижнів. Після цього вагітності перестали наставати зовсім.
Після, пара звернулася до нашого медичного центру. Перевезла 2 морфологічно слабші ембріони, які залишились.
Ми почали з пошуку причини. Ситуація ускладнилась тим, що після попередніх втрат вагітності, перестав правильно наростати ендометрій, розвинулася гіпоплазія ендометрію.
Під час обстеження виявилося, що за невдачами стояли одразу кілька потенційних факторів:
- хронічний ендометрит;
- виражена гіпоплазія ендометрія;
- генетично обумовлені особливості системи гемостазу (спадкові особливості, які можуть впливати на формування кровообігу між матір’ю та ембріоном на ранніх термінах вагітності).
Кожен із них окремо міг знижувати шанси на успішну імплантацію. Разом вони створювали серйозну перешкоду для розвитку вагітності.
Хронічний ендометрит змінював імунне середовище ендометрія та порушував його рецептивність.
Гіпоплазія ендометрія означала не лише недостатню товщину. Страждали кровопостачання, структура тканини та здатність ендометрія повноцінно взаємодіяти з ембріоном.
Не менш важливим фактором були генетично обумовлені особливості системи гемостазу (згортання крові та фібринолізу). Самі по собі вони не завжди стають причиною втрати вагітності. Але в поєднанні з хронічним запаленням та тонким ендометрієм можуть порушувати формування найдрібніших судин у зоні імплантації.
Особливо критичним є період 5–8 тижнів вагітності.
Саме в цей час відбувається активне формування плаценти та перебудова материнських судин. Якщо цей процес порушується, ризик завмирання вагітності суттєво зростає.
І саме на цьому терміні завершувалися попередні вагітності.
Після лікування хронічного ендометриту, роботи над відновленням ендометрія та персоналізації підготовки до переносу ми розпочали новий етап.
Перший перенос у нашій клініці завершився настанням вагітності.
Але вона також перервалася на ранньому терміні.
Попереду залишався лише один ембріон. Останній еуплоїдний ембріон із тих, що були перевезені до нашої клініки.
Ми добре пам’ятаємо очікування після другого переносу.
Особливо хвилюючими були саме 6–7 тижнів — той рубіж, на якому раніше зупинялися всі попередні вагітності.
Цей шлях ми проходили разом із пацієнткою буквально тиждень за тижнем. З великою обережністю. З постійним контролем і з великою вірою.
Коли вагітність подолала критичний термін, ми вперше дозволили собі обережний оптимізм.
Цього разу історія розвивалася інакше. А сьогодні вона має найкраще продовження. У родині народилася здорова дівчинка.
Ця історія ще раз нагадує: навіть хромосомно здоровий ембріон — лише частина успіху.
Для народження дитини важливі не лише хромосоми ембріона, а й стан ендометрія майбутньої мами, його кровопостачання, імунний баланс, налаштована ендокринна підтримка, система гемостазу та правильно підібрана тактика ведення. А ще повна віра пари і рішучість діяти до головного результату-народження дитини в родині.
Іноді саме ці деталі вирішують долю останнього ембріона.