Ембріологія

Не всі ооцити, отримані в прогамі ЕКЗ будуть зрілими. Незріла яйцеклітина не може приймати сперматозоїд для запліднення.

В дозріванні ооцита беруть участь два компонента:

• Ядерний компонент – включає генетичний матеріал (хромосоми/ДНК).
• Цитоплазматичний компонент – включає оточуючу рідину, яка називається цитоплазмою.

Обидва компоненти мають дозріти для заплідення і правильного розвитку ембріона.

Ядерний компонент ооцита дозріває після введення тригера овуляції. Тригер дає команду хромосомам на продовження мейозу (хромосоми ооцита роз’єднуються для підготовки до об’єднання з хромосомами сперматозоїда). Цитоплазма дозріває по мірі того, як ДНК ооцита продукує та зберігає особливі фактори в цитоплазматичній рідині.

Коли Ви чуєте, що ооцит зрілий, це означає, що яйцеклітина має полярне тільце. Незрілий ооцит не має полярного тільця. Присутність полярного тільця свідчить про те, що хромосоми розділилися (одна половина в яйцеклітині, інша половина в полярному тільці). В ядрі зрілої яйцеклітини має бути 23 хромосоми, так ооцит готовий об’єднатися з 23 хромосомами сперматозоїда і сформувати каріотип здорової людини – 46 хромосом.

Яйцеклітини, які не досягли зрілості, можуть бути двох форм: яйцеклітини в метафазі мейозу І (МІ) та гермінальний везикул (GV).

Дуже важливим є вибір ембріона для переносу в порожнину матки. Після запліднення ембріолог уважно спостерігає за розвитком ембріонів, при цьому оцінює розвиток кожного з них індивідуально. Основними характеристиками є наявність запліднення, темп розвитку і якість ембріонів.

Перш за все, ембріолог дивиться на кількість клітин.

В нормі на 2-ий день розвитку ембріон складається з 2-5 клітин, на 3 день – з 6-8, а на 4 добу кількісь клітин складно порахувати, тому що починається їхнє злиття і ембріон на цьому етапі прийнято називати морулою.

При описі ембріона 2-3 дня розвитку до числа, яке вказує кількість бластомерів, додається і літера, яке відображає якість та форму (морфологію) самих бластомерів, і наявність або відсутність фрагментації (відділення від клітин без’ядерних нежиттєздатних фрагментів цитоплазми).

• А – без’ядерні фрагменти відсутні, бластомери (клітини ембріона) рівні, однакового розміру, мають одне ядро, гомогенну цитоплазму;
• В – кількість без’ядерних фрагментів цитоплазми менше чи дорівнює 25%;
• С – чило фрагментів без ядер знаходиться в межах від 25 до 50 %, є порушення в розмірах і формі бластомерів, в цитоплазмі є включення;
• D – більше 50% без’ядерних фрагментів. Данний стан називається тотальною фрагментацією. Такі ембріони не використовують для переносу в порожнину матки (за виключенням тієї ситуації, коли немає ембріонів іншої якості, і пацієнт наполягає на переносі). Потрібно зазначити, що навіть в таких випадках може наступити нормальна вагітність, проте така вірогідність буде в рази нижчою, ніж при переносі ембріонів якості A чи В.

Сьогодні, коли наука не стоїть на місці і вчені всіх країн діляться своїм досвідом та проблемами, пропонуються нові ідеї класифікації ембріонів. Проте одне в них залишається незмінним – це цифрове і буквенне позначення кількості бластомерів та фрагментації на ранніх термінах розвитку ембріона, а також розмір порожнини та якість клітин бластоцисти.

До п’ятої доби починається процес кавітації (у ембріона утворюється порожнина , клітини діляться на 2 групи – трофобласт і внутрішню клітинну масу (ВКМ), в результаті на 5-6 добу розвитку формується бластоциста, яка складається з 156-200 клітин. Після розриву оболонки (хетчінгу), ембріон готується до імплантації в порожнину матки.

Класифікація для бластоцист складніша, ніж для ембріонів більш ранніх стадій і полягає в оцінці кількості та якості клітин в різних частинах бластоцисти, розмірів порожнини ембріона. Така сиситема оцінки ембріонів має кореляцію між якістю ембріонів, що переносяться та частотою настання вагітності.

Для класифікації бластоцист використовують шкалу Гарднера. Данна шкала складається з однієї цифри та двох великих літер. Цифра описує розмір порожнини бластоцисти, перша літера – якість внутрішньоклітинної маси, друга літера – трофобласта (зовнішньої клітинної маси):

1. Розмір бластоцисти, об’єм її порожнини:
   • Порожнина займає менше 50% бластоцисти.
   • Порожнина займає 50% бластоцисти.
   • Порожнина займає більше 75% бластоцисти.
   • Бластоциста, порожнина якої в 2 рази перевищує внутрішньоклітинну масу.
   • Бластоциста, в якій розпочалося розкриття оболонки (відбувся хетчінг)
   • Бластоциста, повністю звільнена від оболонки, готова до імплантації.
2. Характеристика клітин, з яких буде розвиватися плід (внутрішньоклітинна маса):
   • A. Клітин багато, кордони між ними не розрізняються.
   • B. Клітинні форми розрізняються, відмічається наявність деяких незначиних дефектів (зернистість і тому подібне)
   • C. Дефекти в клітинах значні, є ознаки апоптозу (загибелі клітин).
   • D. Дегенерація клітинного складу.
3. Характеристика клітин зовнішньої клітинної маси (трофектодерми), які формують майбутню плаценту:
   • A. Клітин багато, вони розташовані в одному шарі, без дефектів.
   • B. Клітинна маса знижена незначно.
   • C. Клітин мало, відзначаються дефекти, включення.
   • D. Дегенеративні процеси.

Оцінювання засноване на 3-х факторах:

1 Розмір ембріона (від 1 до 6)	2 Якість внутрішньоклітинної маси (ICM)	3 Якість трофектодерми

Якість внутрішньоклітинної маси (ICM): оцінка – від А (хороша) до С (погана)

ВКМ – А хороша якість	ВКМ – В Задовільна якість	ВКМ – С Погана якість

Якість трофектодерми (ТЕ):
оцінка від А (хороша) до С (погана)

ТЕ– А хороша якість	ТЕ– В задовільна якість	ТЕ– С погана якісь

Преімплантаційне генетичне тестування PGT-A ембріонів дозволило визначати зміни в наборі хромосом. З впровадженням цього методу стало зрозуміло, що поряд з хромосомно здоровими (еуплоіднимі) ембріонами і анеуплоїдними, тобто з неправильним хромосомним набором, є ще й так звані мозаїчні.
Ембріони з хромосомним мозаїцизмом містять дві або більше лінії клітин з різною кількістю хромосом (наприклад, деякі клітини є еуплоідними, а інші – анеуплоїдними).

Частота формування мозаїчних ембріонів становить близько 18-20% на стадії бластоцисти і виникає з однаковою частотою незалежно від віку.

Ембріони, які є повністю анеуплоїдними, виникають через помилки в наборі хромосом в яйцеклітині або сперматозоїді, які переносяться в кожну клітину ембріона. У мозаїчних ембріонів помилка виникає після запліднення, і тільки переноситься далі на клітини, вже відбуваються від цієї клітини.

Можливо, мозаїчність є результатом швидкого ділення клітин і розслаблення «контрольних точок», характерних для раннього розвитку ембріона, і що це перехідна фаза під час розвитку.

Безумовно, коли в результаті PGT-A є здорові ембріони, ми розглядає їх як пріоритетні для ембріотрансфер. Однак, зустрічаються ситуації, коли еуплоідних ембріонів немає. Тоді після оцінки ступеня мозаїцизму ми можемо перенести мозаїчний ембріон.