Лікування безпліддя методами ДРТ

Лікування безпліддя стає дедалі актуальнішим у світі. Приблизно 45% безплідних шлюбів у Україні пов’язані з порушеннями репродуктивної функції у жінок. З іншого боку, спостерігається тенденція до підвищення кількості таких випадків. Безпліддя — це складнощі із зачаттям дитини в парі після року регулярного статевого життя. Жіноча безплідність визначається відсутністю настання вагітності протягом року регулярного незахищеного статевого життя до 35 років та 6 місяців після 35 років.

Але сучасна медицина має високу результативність. У клініці репродуктивної медицини Reprolife в м. Київ лікування безпліддя проводиться сучасними методами досвідченими репродуктологами та ембріологами. Фахівці розроблять індивідуальний та найефективніший план лікування після ретельної діагностики.

Причини виникнення жіночої безплідності

Безпліддя не виникає саме собою. Воно є наслідком змін в організмі. Щоб визначити, чому не настає вагітність та в чому причини безпліддя, варто звернутися до досвідченого репродуктолога. Спровокувати безпліддя можуть різні фактори:

• вроджені порушення розвитку матки та придатків та набуті зміни (після перенесених хірургічних втручань);
• запальні захворювання; хронічний ендометрит;
• порушення в роботі ендокринної системи, зокрема порушення функції надниркових залоз та щитоподібної залози, зміни гормонального балансу при низькій продукції прогестерону, який важливий для готовності до імплантації ембріончика до порожнини матки);
• наявність злук (спайок) у малому тазі;
• порушення прохідності маткових труб;
• передчасне зниження/виснаження оваріального резерву;
• полікістоз яєчників (СПКЯ);
• поліпи та міома (лейоміома) матки;
• генетичні захворювання;
• ендометріоз (розростання ендометрію за межами порожнини матки);
• порушення правильності наростання ендометрію (синдром Ашермана);
• порушення овуляції (відсутність чи нерегулярні, рідкісні овуляції);
• інфекції сечостатевої системи;
• хвороби шийки матки та ін.

Тільки досвідчений лікар-репродуктолог може правильно визначити причину відсутності настання вагітності, а також співвіднести симптоми безпліддя з результатами обстеження, що дозволить скласти ефективний план лікування.

Види та форми безпліддя

Існує декілька підходів до класифікації безпліддя. Залежно від настання вагітності ранішеі, можливості зачаття та виношування виділяють такі типи безпліддя у жінок:

1. За особливостями розвитку порушення фертильності поділяються на 2 групи:

• Первинне безпліддя — у жінки ніколи не наставала вагітність, або у чоловіка не виходить зачати дитину, а також в стосунках раніше.
• Вторинне безпліддя — до появи репродуктивних порушень раніше вагітність наставала, незалежно від їх результату.

Діагноз «вторинна безплідність» ставиться жінкам, у яких раніше вагітність наставала, але за наступних спроб виникли складнощі із зачаттям. До подібної ситуації можуть призвести, наприклад, раніше перенесені аборти, гінекологічні та ендокринні захворювання (поліпи, фіброміоми матки, які деформують порожнину, передчасне зниження/виснаження оваріального резерву (запасу яйцеклітин), ендометріоз, порушення прохідності маткових труб та ін.).

1. Відносне та абсолютне. У першому випадку вагітність можлива після лікування або використання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). У другому жінка не може завагітніти за відсутності матки або інших репродуктивних органів. Такі порушення можуть бути вродженими та набутими. Доброю новиною є те, що переважно всі форми безпліддя можна вилікувати при своєчасному зверненні до фахівця репродуктолога.

Поняття «жіноче безпліддя» охоплює також різні види та форми, що вимагають особливої уваги та підходу у процесі діагностики та лікування. Головні причини відчутності настання вагітності:

1. Трубне. Виникає через непрохідність маткових труб або їх відсутність. Може бути як вродженим, так і наслідком спайкового процесу. Визначити прохідність можна за допомогою спеціальних досліджень (ехогістеросальпінгографія — проводиться під контролем УЗД окремо або під час проведення гістероскопії; метросальпінгографія — під контролем рентгена. Останній метод має ряд недоліків і використовується в сучасній репродуктології вкрай рідко).
2. Ендокринне. Порушення цього характеру провокують відсутність овуляції, через що відсутня можливість запліднення яйцеклітини. Порушення ендокринної системи часто призводить до розвитку утворень у матці, яєчниках або ендометрії (недостатньому чи надмірному зростанню ендометрію, що може бути причиною відсутності імплантації ембріона до порожнини матки).
3. Матковий. Пов’язано з маткою, зокрема її будовою (вроджені вади розвитку), новоутвореннями чи хворобами. Це можуть бути субмукозні міоми, поліпи ендометрію та ін.
4. Передчасне зниження або виснаження оваріального резерву (при цьому запас яйцеклітин може не відповідати репродуктивному віку і бути індивідуально зниженим або виснаженим). Все частіше зустрічається у жінок репродуктивного віку.
5. Ендометріоз – розростання ендометрію за межі порожнини матки.
6. Порушення кількості чи будови (структури) хромосом. Генетичні причини, які можуть впливати на здатність до запліднення та розвитку/імплантації ембріонів.
7. Цервікальне. Зумовлене порушенням складу цервікального слизу, що може ускладнити процес переміщення сперматозоїдів.
8. Імунологічне. В даному випадку причини ненастання вагітності обумовлені виробленням у жіночому організмі антитіл до сперматозоїдів партнера. Це може призвести до перешкоди проходження сперматозоїдів до яйцеклітини.
9. Вікове. У жінок старшого репродуктивного віку знижується якість ооцитів (яйцеклітин) та здатність їх до запліднення та зачаття здорового ембріона. Підвищується ймовірність хромосомних порушень ембріонів.
10. Запальні причини, що призводять до злукових процесів, до зміни якості ендометрію, та порушення імплантації.
11. Змішане. Провокувати труднощі із зачаттям можуть кілька факторів одночасно.

Причини можуть бути не завжди встановлені. У цьому випадку говорять про безпліддя незрозумілого генезу. Із сучасним швидким темпом розвитку репродуктивних технологій – дана форма зустрічається вже рідко.

Симптоми безпліддя у жінок

Явних клінічних проявів цього стану немає. Розпізнати його самостійно складно. Але, аналізуючи причини складнощів із зачаттям, лікар-репродуктолог може виділити непрямі ознаки безпліддя, пов’язані з тими чи іншими порушеннями. Серед них:

• надмірна вага або, навпаки, недостатня маса тіла;
• порушення менструального циклу, пов’язане з такими характеристиками, як тривалість, рясність та регулярність;
• акне, жирність волосся, посилене оволосіння за чоловічим типом — можуть свідчити про гормональний дисбаланс — часто підвищення рівня тестостерону в жіночому організмі або порушення роботи щитоподібної залози;
• болі та ущільнення в області малого таза;
• недорозвиненість молочних залоз, прозорі чи молочні виділення із грудей.

Якщо вагітність не настає протягом року, і разом з тим Ви спостерігаєте вище вказані симптоми безпліддя, це має бути приводом звернутися до репродуктолога.

Щоб визначити, як лікувати безпліддя у жінок, репродуктологи ретельно аналізують клінічні дані.

Причини безпліддя у чоловіків і жінок

Чоловічий та жіночий фактори змін репродуктивної функції зустрічаються з однаковою частотою. Приблизно у 25% пар зниження фертильності спостерігається одночасно у обох партнерів. На здатність до зачаття впливає багато зовнішніх та внутрішніх факторів, тому причини різноманітні.

Жіноче безпліддя виникає внаслідок таких хвороб:

• порушення менструального циклу та овуляції, викликані дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи;
• повна або часткова непрохідність маткових труб;
• хронічні запальні захворювання органів малого тазу;
• синдром полікістозних яєчників (СПКЯ);
• ендометріоз;
• спайкова хвороба;
• вроджені анатомічні дефекти статевих органів;
• доброякісні та злоякісні новоутворення матки та яєчників.

У жінок також відбувається помітне вікове зниження репродуктивної функції. Максимальні показники фертильності спостерігаються у віці 20-30 років. Після 35 років шанси завагітніти різко зменшуються, а після 40 років ймовірність самостійного настання вагітності становить близько 10%.

Основні фактори чоловічого безпліддя:

• порушення складу сперми — зниження кількості життєздатних, рухомих статевих клітин;
• еректильна дисфункція;
• запальні захворювання яєчок, передміхурової залози;
• непрохідність сім’явиносних протоків;
• наявність антиспермальних антитіл;
• гіпогонадотропний гіпогонадизм;
• варикоцеле;
• вроджені порушення розвитку статевих органів.

У пацієнтів обох статей причиною безпліддя можуть бути генетичні хвороби, інфекції, що передаються статевим шляхом, захворювання щитовидної залози та інших ендокринних органів. Причини безпліддя та лікування мають прямий звʼязок, тому крім використання медичних методів важливо виключити всі негативні фактори впливу на организм. Негативний вплив на фертильність має часте вживання алкоголю, куріння, сильний стрес та інші психологічні фактори, прийом медикаментів без призначення лікаря (особливо заспокійливі, седативні препарати) .

Діагностика жіночої безплідності

Якщо вагітність не настає, не обов’язково чекати цілий рік. Звернутися до репродуктолога можна раніше. При цьому обстеження варто пройти й партнеру, оскільки частота чоловічого фактора не поступається жіночому.

Консультація фахівця починається зі збору скарг та анамнезу. Діагностика безпліддя починається з того, що лікар розпитує подружню пару, як довго не вдається зачати дитину, чи були у жінки раніше вагітності та пологи, чи проводилося вже лікування. Фахівець також звертає увагу на анатомічні та фізіологічні особливості у жінки, які можуть бути пов’язані з безпліддям. З урахуванням анамнезу пари призначаються методи обстеження та аналізи для діагностики безпліддя:

• визначення оваріального резерву (індивідуального запасу яйцеклітин);
• визначення рівня гормонів у крові у першу і другу фазу менструального циклу;
• УЗД органів малого таза, щитоподібної залози;
• аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);
• кольпоскопія – огляд шийки матки;
• бактеріологічний аналіз мазка;
• цитологічне дослідження шийки матки;
• загальний та біохімічний аналізи крові;
• визначення каріотипу (набору хромосом);
• дослідження прохідності маткових труб (тільки після підтвердження спермограми партнера та параметрів достатніх для зачаття; віці жінки віком до 35 років).

Ці та інші дослідження дозволяють зробити висновки про причину ненастання вагітності, визначити тактику досягнення вагітності. Ретельна діагностика дозволяє запропонувати парі ефективний план лікування, спрямований на відновлення репродуктивного здоров’я та досягнення вагітності.

Методи лікування жіночої безплідності

Залежно від причин, які перешкоджають настанню вагітності, можуть застосовуватися різні методи лікування:

1. Медикаментозне лікування. З допомогою медикаментозної підтримки можна коригувати порушення овуляції, підтримати лютеїнову фазу менструального циклу, у якому відбувається прикріплення ембріончика. Нормалізувати рівень гормонів при виявленні їх порушень.
2. Оперативне лікування. Операції можуть проводитися на матці чи яєчниках. При наявності поліпів ендометрію, субмукозних вузлів матки, спайках – синехіях, проводиться гістероскопія. Сьогодні все частіше застосовують малоінвазивні методики, які дозволяють видалити новоутворення, які заважають зачаттю чи виношуванню дитини. Дуже обережно слід ставитись до операцій на яєчниках, приймати рішення про таке хірургічне втручання потрібно лише після консультації з репродуктологом. Оскільки будь-яка операція на яєчниках різко та незворотно знижує запас яйцеклітин (оваріальний резерв). Якщо без операції на яєчнику не обійтися, приймається рішення про збереження ооцитів (яйцеклітин) або ембріонів до проведення операції.
3. ДРТ (допоміжні репродуктивні технології). При неефективності перерахованих вище способів застосовують метод екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Цей метод дозволяє подолати причини, що заважають зачаттю природнім шляхом.

Методи лікування безпліддя обираються індивідуально для кожної пари, в залежності від виявлених причин та результатів діагностики.

Основні етапи ЕКЗ

Екстракорпоральне запліднення — основний спосіб лікування при діагнозі абсолютне безпліддя. Це справжнє ефективне рішення для пар, які не можуть досягти бажаної вагітності. Екстракорпоральне запліднення вважається одним з найефективніших, високотехнологічних методів подолання безпліддя в усьому світі. Лікування безпліддя в Києві проводиться даним методом в клініці Репролайф.

Стимуляція зростання фолікулів

ЕКЗ починається з медикаментозної стимуляції овуляції (суперовуляції), оскільки для успішного запліднення потрібно отримати відразу декілька зрілих яйцеклітин (ооцитів) у межах одного менструального циклу — оптимально 10–20. Стимуляція призначається лікарем з урахуванням усіх індивідуальних особливостей здоров’я жінки та отриманих результатів обстеження. З цією метою використовуються у певних дозах препарати (гонадотропіни) протягом, як правило, 11-12 днів з обов’язковим моніторингом росту фолікулів за допомогою УЗД та гормональних досліджень (за показаннями). Контроль зростання фолікулів проводиться 1 раз на 3-5 днів. При досягненні перших фолікулів 14 мм у діаметрі призначається ще один препарат (антГнРГ) для запобігання передчасній овуляції та подальшому рівномірному зростанню.

Нарешті, коли фолікули досягають 18-20-22 мм у діаметрі, призначається тригер овуляції. Він запускає процес фінального дозрівання яйцеклітин і готує їх до отримання при пункції, яка проводиться рівно через 35-36 годин від моменту ін’єкції.

Пункція фолікулів

Трансвагінальна пункція (аспірація) фолікулів проводиться з метою забору фолікулярної рідини з ооцитами під внутрішньовенним знеболенням (садацією) і триває 10-20 хвилин. Після цього пацієнтка перебуває під наглядом 1-1,5 години.

Під час пункції при ЕКЗ фолікулярну рідину відразу передають до ембріологічної лабораторії. Ембріолог проводить відділення ооцитів, промиваючи їх від фолікулярної рідини, попередньо оцінює ступінь їхньої зрілості і якості. Після чого всі ооцити поміщають у спеціальне живильне середовище і кладуть в інкубатор до проведення запліднення, в якому підтримуються такі ж умови, як і в материнському організмі (фалопієвих трубах).

Підготовка сперми

Після отримання яйцеклітин у жінки, чоловік здає сперму. Для цього етапу потрібні певні умови: кількість днів утримання від 2-5, виключення впливу підвищених температур (гарячі ванни, сауни). Процес утворення сперматозоїдів займає 3 місяці та залежить від впливу несприятливих факторів. Якість сперматозоїдів суттєво погіршується при впливі алкоголю, нікотину, токсичного впливу певних препаратів – заспокійливих, деяких антигіпертензивних, цитостатиків, противірусних; вплив барвників, лаків, солей важких металів; сильній перевтомі; наявності гострих та хронічних захворювань. Плануючи лікування, парі потрібно виключити вплив шкідливих чинників чи звести до мінімуму.

Якщо за певними обставинами чоловік не може здати сперму для проведення запліднення в день отримання яйцеклітин, в медичному центрі Reprolife ми застосовуємо технології кріоконсервації сперми. Ви можете здати сперму для заморозки (кріоконсервації) у нашій клініці для подальшого зберігання на потрібний термін.

Запліднення ооцитів

На цьому дуже відповідальному етапі ембріолог в лабораторії через 4 години після отримання ооцитів, запліднює за класичним методом (інсемінація in vitro) або за допомогою ICSI (intracytoplasmic sperm injection) (ІКСІ — ін’єкція сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини). У медичному центрі Reprolife найчастіше ми застосовуємо ІКСІ, що дозволяє нам вибрати найбільш морфологічно кращих, правильних та якісних сперматозоїдів для запліднення, оцінити зрілість, якість ооцитів, товщину оболонки яйцеклітини, це дозволяє отримати найкращі результати запліднення.

Перенесення ембріона в порожнину матки

На 5-7 день ембріонального розвитку проводиться перенесення одного ембріона спеціальним ультратонким катетером у порожнину матки. Ця процедура повністю безболісна і не потребує знеболювання. У медичному центрі Reprolife ми виконуємо ембріотрансфер на стадії бластоцисти (преімплантаційної стадії розвитку ембріона), оскільки на цій стадії шанси на імплантацію та правильний розвиток ембріона найвищі.

Перенесення ембріона проводиться ультратонким катетером, повністю безпечним для ембріона, під ультразвуковим контролем при наповненому сечовому міхурі. При цьому лікар і майбутня мама бачать ембріон, наш ембріолог виводить зображення на монітор і робить знімок, яким зрозуміло стан ембріона на період ембріотрансферу. Також пацієнтці видається ембріологічний висновок із візуалізацією всіх етапів розвитку інших ембріонів.

Інші ембріони на стадії бластоцисти вітрифікуються (заморожуються), що дає можливість планувати наступну вагітність, не вдаючись до повторної гормональної стимуляції яєчників. Після завершення етапу перенесення ембріона жінка залишається у комфортних умовах денного стаціонару клініки на 2 години.

Для підтримки імплантації репродуктолог призначає препарати, які дуже важливо приймати правильно. Тест на визначення ХГЛ (підтвердження настання вагітності) проводиться на 14-й день після ембріотрансферу та обговорюється з лікарем. За потреби лікар коригує призначення за результатами отриманих аналізів. Ще за тиждень проводиться УЗД. Єдиним певним підтвердженням клінічного настання вагітності є діагностика підтвердження серцебиття ембріончика.

Якщо не вдається отримати статеві клітини від одного або обох партнерів, можливо проведення ЕКЗ з донорськими клітинами. У клініці використовуються сперматозоїди та яйцеклітини найвищої якості, які проходять ретельний відбір. Коли проводиться таке лікування безпліддя, ціна послуги зростає, однак для деяких пар це єдиний шанс стати батьками.

Успішність програм ЕКЗ

Сучасне лікування безпліддя у медичному центрі Reprolife показує стабільно високі результати. У 95% пацієнтів клініки настає бажана вагітність. Завдяки використанню нових технологій ЕКЗ, шанси завагітніти після переносу одного еуплоїдного (хромосомно здорового) ембріона складають 78%. Це дуже високий відсоток, оскільки за статистикою у світі цей показник становить 40-70% з урахуванням типу протоколу та віку жінки.