Посткоїтальний цистит

Посткоїтальний цистит – хронічне запалення слизової оболонки сечового міхура, яке в основному загострюється після статевого акту.

Посткоїтальний цистит часто називають “синдром медового місяця”.

Причини появи посткоїтального циститу

Основні причини виникнення посткоїтального циститу у жінок:

• Анатомічні особливості. Близьке розташування уретри до піхви, коротка і «мобільна» (занадто рухлива) уретра сприяє легкому проникненню бактерій у сечовий міхур.
• Бактеріальна контамінація. Під час статевого акту бактерії з області промежини можуть потрапити в уретру.
• Сухість слизових оболонок (через недостатнє природне мастило або використання лубрикантів з дратівливими компонентами).
• Цукровий діабет.
• Гормональна перебудова (прийом КОК, періменопауза, період лактації, вагітність). Зміни рівня естрогенів можуть знижувати захисні властивості слизової оболонки сечового міхура.
• Індивідуальні особливості інтимних відносин.
• Хронічні запальні захворювання органів малого тазу.

Часто пусковим механізмом розвитку запалення сечового міхура у жінок після статевого акту є інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а як наслідок – приєднання бактеріальної інфекції.

Чому цистит загострюється після інтиму?

• надто тривалий статевий акт;
• наявність у чоловіка захворювань, що передаються статевим шляхом (часто уреаплазма, мікоплазма);
• зміна партнера, незахищений статевий акт;
• знижена опірність організму, переохолодження.

Сприяє загостренню циститу регулярне використання агресивних сперміцидів, вагінальних свічок, кремів чи діафрагм. Ці контрацептиви можуть порушувати нормальну мікрофлору піхви, сприяючи зростанню патогенних бактерій.Недостатня інтимна гігієна до та після статевого акту збільшує ризик інфекції.

Найбільш характерні симптоми посткоїтального циститу

Жінкам з запаленнями сечового міхура, що повторюються, необхідно розібратися, що таке посткоїтальний цистит, щоб підібрати ефективне лікування. Симптоми захворювання:

• печіння, біль при сечовипусканні;
• зміна кольору та запаху сечі;
• постійне відчуття наповненого сечового міхура;
• часті позиви спорожнити сечовий міхур;
• раптові позиви до сечовипускання під час статевого акту, безпосередньо після нього або протягом наступних кількох днів;
• дискомфорт чи біль унизу живота;
• можливе підвищення температури тіла.

Лікування запальних захворювань сечовивідної системи потребує детальної діагностики причин та застосування антибактеріальних засобів з урахуванням чутливості мікроорганізмів до антибіотика, тому самодіяльність тут неприйнятна.

Діагностика посткоїтального циститу

Для діагностики посткоїтального циститу застосовуються такі методи:

• Збір анамнезу. Уролог з’ясовує зв’язок симптомів зі статевим актом, частоту загострень і наявність сприятливих факторів.
• Загальний аналіз сечі. Визначає показники, що вказують на запалення.
• Посів сечі на бактерії та визначення їх чутливості до антибіотиків. Ідентифікує збудника інфекції та допомагає підібрати ефективне лікування.
• Ультразвукове дослідження (УЗД). Оцінює стан сечового міхура та виключає інші захворювання.
• Ряд мазків на інфекції, що передаються статевим шляхом. Перевіряє наявність інфекцій, здатних провокувати цистит.

Для огляду слизової оболонки сечового міхура зсередини уролог може здійснити цистоскопію.

Лікування посткоїтального циститу

Для лікування посткоїтального циститу застосовуються такі підходи:

• Антибактеріальна терапія. Основою лікування є антибіотики, такі як фосфоміцин, нітрофурантоїн і триметоприм-сульфаметоксазол. Фосфоміцин ефективний проти більшості уропатогенів та застосовується у вигляді одноразової дози.
• Посткоїтальна профілактика антибіотиками. Жінкам з рецидивуючим посткоїтальним циститом рекомендується приймати одноразову дозу антибіотика відразу після статевого акту для запобігання інфекції.
• Місцева терапія естрогенами. Для жінок у постменопаузі застосування вагінальних естрогенів покращує стан слизової оболонки піхви та знижує ризик інфекцій сечових шляхів.
• Хірургічне втручання. Якщо консервативні методи є неефективними, розглядається хірургічна корекція уретри для запобігання рецидивам посткоїтального циститу.

Термін лікування циститу варіюється від 1 до 7 днів при гострій формі і досягає 2-6 тижнів при хронічному або рецидивному перебігу.

Помилки, які найчастіше допускають жінки, які хворіють на цистит

• Недотримання дієти.
• Самостійне відміна лікування після зменшення проявів.
• Здавання посіву сечі після початку прийому антибактеріальних засобів. Такий аналіз – недостовірний. Втрата часу, засобів та успішного лікування. З появою симптомів запалення перед тим, як лікувати посткоїтальний цистит, потрібно здати посів сечі.
• Хороший аналіз сечі та циститу. Потрібна додаткова діагностика. Оскільки це може бути ознакою іншого захворювання.
• Повторюються рецидиви, особливо загострюються симптоми циститу після статевого акту.
• Не нехтуйте оглядом у медика вузького профілю. Обов’язково пройдіть огляд у гінеколога, а Ваш чоловік у уролога.
• Прийом препаратів за порадою знайомих без урахування індивідуальної причини.
• Лікування рецидивуючого циститу не повинно проводитися тільки в одного медика. Уролог і гінеколог-ендокринолог комплексно вирішують цю ситуацію. Дуже часто супутньою причиною може бути порушення засвоєння кальцію та подразнення уретри при порушеннях щитовидної залози та дефіцит вітаміну Д.

Лікування циститу без профілактики рецидивів Профілактика – запорука здоров’я.

Рекомендації

• Обстежитись на інфекції, що передаються статевим шляхом, та здати бакпосів.
• Строго дотримуватись правил інтимної гігієни для двох.
• Уникати незахищених статевих актів.
• При сухості слизових – адекватне зволоження.
• Необхідно спорожняти сечовий міхур перед та після статевого акту.
• Уникати будь-якого подразнення слизової оболонки, занадто тривалого статевого контакту при виявленій анатомічній особливості розташування уретри, що може підвищувати ймовірність постійного інфікування.
• Корекція гормональних порушень.
• Дієта: виключити вживання солоного, кислого, маринованого, гострого, копченого, томатів, які подразнюють сечовий міхур. Достатній питний режим.
• Не займатися самолікуванням, не відкладати огляд та дізнаватися, як лікувати цистит після статевого акту, тільки в уролога чи гінеколога, профілактувати рецидиви.

Часто задавані питання про посткоїтальний цистит:

Список джерел літератури:

1. Бардова К.О., Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ. Деякі аспекти застосування фосфоміцину в лікуванні посткоїтального циститу в практиці дерматовенеролога. Український журнал дерматології, венерології, косметології 1 (76), (2020): 93–97.
2. Деревянко Т. И. Женская гипоспадия как причина хронического рецидивирующего цистита — диагностика и лечение. Эффективная фармакотерапия 39 (2012): 44–48.