Зміст сторінки
Підняти цю тему мене змусило несподіване питання від однієї з моїх пацієнток. Жінка 50+, красива, виглядає молодо. Менструація відсутня кілька місяців. За всіма ознаками – менопауза. Розглядаємо показання та протипоказання до призначення менопаузальної гормональної терапії, і раптом питання: “Це вже все, кінець? Більше сексу в моєму житті не буде?”
“Від чого ж? – дивуюся я. – У деякому сенсі життя лише починається. Ви можете більше не турбуватися про контрацепцію, почуватися вільно…»
«Тож якщо вагітність не потрібна, навіщо тоді секс? І потім, цей жахливий дискомфорт і сухість, як у пустелі… просто тортури. Дочекатися не можу, коли зможу офіційно “піти у відставку”», – пояснила жінка.
✓ Які процеси в організмі жінки призводять до подібних відчуттів і викликають бурю негативних емоцій при одній лише згадці про статевий акт?
✓ Чому симптоми диспареунії (біль та дискомфорт під час статевого акту) можуть виникати не тільки у жінок у менопаузі, але й задовго до її настання, наприклад, після пологів?
✓ Як підтримати здоров’я слизових і не «йти у відставку» у будь-якому віці?
Гормони – головні диригенти всіх процесів у нашому організмі, у тому числі сексуальної поведінки та здоров’я сечостатевої системи. Вони відповідають за статевий потяг, контролюють товщину та зволоженість слизових оболонок урогенітального тракту, кількість колагену та еластину в них, насиченість кровоносними судинами, склад жіночої мікрофлори, рН вагінальних виділень, їх запах.
При настанні природної, фізіологічної менопаузи рівень статевих гормонів знижується в рази: естрогенів стає приблизно в 10 разів менше, тестестерону та андростендіону у 2, а рівень ДГЕА та його сульфату падає у 2-3 рази. Рання хірургічна менопауза робить ситуацію ще більш катастрофічною.
Дефіцит статевих гормонів призводить до дистрофічних змін урогенітального тракту, що викликає ряд негативних симптомів, таких як стоншення та сухість слизових, часті запальні захворювання піхви, уретри та сечового міхура, нетримання сечі при кашлі, чханні або стрибках, незадоволеність від сексу.
Структурні зміни генітоуринарної системи в менопаузі
АНДРОГЕН-ЗАЛЕЖНІ
- зменшення колагену та гіаліну
- зменшення еластину, втрата еластичності
- трофічні та функціональні зміни м’язової тканини
- зниження вагінального кровотоку
- розвиток сполучної тканини інтроїтусу
- зменшення обсягу статевих губ
- ретракція (розширення) входу у піхву
- виступаюча та вразлива уретра
ЕСТРОГЕН-ЗАЛЕЖНІ
- зменшення зволоженості
- підвищення рН піхви
- товщина слизової
(S.R.Davis et al, 2015)
Як видно з цієї таблиці, більшість змін пов’язані з впливом андрогенів, а не естрогенів, що не дивно. Дослідження показали, що рецептори до андрогенів розташовані по всьому сечостатевому тракту, а найбільша їх кількість – у великих і малих статевих губах, присінку піхви та трьох шарах слизової оболонки.
Гормон-дефіцитні стани та пов’язані з ними явища диспареунії й генітоуринарної дисфункції можуть виникати у жінок репродуктивного віку при деяких аутоімунних та ендокринних захворюваннях, порушеннях менструального циклу, на фоні прийому комбінованих гормональних контрацептивів (КОК), у післяпологовому періоді. У всіх випадках буде мати місце зниження рівня статевих гормонів або зміна чутливості рецепторів до цих гормонів.
Найефективнішим методом лікування вагінальної атрофії в менопаузі є місцева гормональна терапія естрогенами і/або андрогенами. Наприклад, локальне застосування ДГЕА, який є попередником як естрогенів, так і андрогенів, діє на кожну клітину та компонент вагінальної стінки, стінки судин піхви та нервові закінчення, відновлює рН піхви та мікрофлору, не має обмежень при протипоказаннях до естрогенів.
Сприятливий ефект також можна отримати від використання вагінальних свічок або гелів з гіалуроновою кислотою, лазерних та радіохвильових методик вульвовагінального «омолодження».
Широко застосовуються і можуть бути ефективними в ряді випадків методики біоревіталізації (відновлення): підслизові ін’єкції нестабілізованої (нативної або не зшитої) гіалуронової кислоти або плазми (РРР или PRP).