Шаргородська Анна Віталіївна
Лікар акушер-гінеколог, ендокринолог, фахівець УЗ діагностики

ЩО ТАКЕ БІОІДЕНТИЧНІ ГОРМОНИ?

Опитування відвідувачок однієї з аптек у США показало, що приблизно половина вважає, що термін «натуральний» означає рослинний. Крім того, більшість упевнена, що біоідентична гормональна терапія має менші ризики та побічні ефекти або взагалі не має їх, а також може бути ефективнішою, ніж звичайна менопаузальна гормональна терапія (МГТ).
На жаль, багато жінок мають хибне уявлення про біоідентичність, вважаючи, що вона гарантує натуральність, а тому повну безпеку порівняно з синтетичними формами гормонів.

Що таке біоідентичні гормони?

Джерелом всіх ендогенних стероїдних гормонів (у тому числі статевих) в організмі людини є холестерин, який надходить із їжі або виробляється власними клітинами організму.
Для кожного гормону в тілі людини є свій рецептор, через який він працює в організмі. При нестачі власних, ендогенних гормонів цей рецептор із задоволенням співпрацюватиме з будь-якими іншими молекулами, ідентичними за структурою. При цьому джерело, з якого надійшов гормон, як і його родовід, для рецептора не мають жодного значення.
Рослини не виробляють холестерин, але мають споріднені хімічні речовини відомі як рослинні стероли. Шляхом лабораторної ферментативної обробки з них можуть бути отримані продукти екзогенних (надійшли ззовні) стероїдних гормонів, які будуть розпізнаватись рецепторами ендогенних (внутрішніх) гормонів в організмі людини як рідні, біоідентичні гормони.
Біоідентичні називають гормони, які структурно і хімічно ідентичні тим гормонам, які виробляє організм людини. Мається на увазі, що реакція організму на такі гормони відповідатиме фізіологічній реакції на свої власні ендогенні гормони.
Важливо пам’ятати, що саме хімічна структура молекули, а не вихідне джерело визначає, чи є гормон біоідентичним.

З чого їх одержують?

Біоідентичні гормони можуть бути синтезовані з рослинних (соя, ямс) або тваринних (біологічні рідини та тканини тварин) джерел або отримані повністю хімічним шляхом. Важливо розуміти, що біоідентичні гормональні препарати, які мають рослинне походження та називаються «натуральними», також проходять хімічну модифікацію у лабораторії.
Фітогормони – це окрема тема. Деякі рослини містять нестероїдні гормоноподібні сполуки (ізофлавони, куместани, лігнани), за своєю структурою схожі на людські гормони (але не ідентичні їм) і здатні зв’язуватися з відповідними рецепторами в організмі людини. Такі фітопрепарати широко застосовуються для полегшення симптомів менопаузи, особливо у випадках, коли системна терапія справжніми гормонами протипоказана. Активність фітоестрогенів значно нижча, ніж у стероїдних гормонів, але достатня, щоб мати певний ефект.
Усі гормони, що застосовуються в сучасній ендокринній гінекології, можуть бути як біоідентичними, так і не біоідентичними, тобто такими речовинами, які в організмі людини не трапляються.
Наприклад, компоненти гормональних контрацептивів не є біоідентичними. Комбіновані препарати (КОК), як правило, містять синтетичний аналог жіночого гормону естрогену (етиніл естрадіол) і прогестерону (один із безлічі прогестинів). Ці речовини здатні зв’язуватися з рецепторами в організмі жінки, але ефект їх відрізнятиметься від дії власних гормонів, оскільки мета цих речовин унеможливити настання вагітності, тобто змінити фізіологічну дію ендогенних гормонів.

Кому показано терапію біоідентичними гормональними препаратами?

Коли в організмі виникає дефіцит гормонів, застосування біоідентичних препаратів є оптимальним способом компенсації. У випадку з жіночими статевими стероїдами – це естрогени та прогестерон.Біоідентичні естрогени для менопаузальної або замісної гормональної терапії, як правило, одержують із рослинної сировини, і за хімічною структурою вони є 17-β-естрадіолом або естрадіолу валератом. Це можуть бути таблетки, пластирі, гелі, ін’єкції чи депо-форми у вигляді імплантів. Всі вони матимуть однаковий механізм дії в організмі людини, але можуть відрізнятися за біодоступністю та фармакокінетикою (швидкість всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення лікарського засобу).

Біоідентичним прогестероном є мікронізований прогестерон. Його синтетичний аналог, широко застосовується в МГТ і не тільки, дидрогестерон, також отримують з рослинної сировини, але за хімічною структурою він є стереоізомер прогестерону (ретропрогестерон), що дає йому високу ефективність при прийомі всередину через рот (звичайний прогестерон в цьому плані дуже примхливий), хорошу переносимість та відсутність небажаних побічних ефектів.
У глобальному плані, не важливо, яким шляхом отриманий препарат – шляхом обробки природної сировини або повністю синтезований у лабораторних умовах. Принципове значення має кінцева форма, структура діючої речовини, ступінь очищення, фізико-хімічні, біофармацевтичні властивості і здатність «чисто» зв’язуватися з відповідними рецепторами в організмі людини (селективність). Всі ці фактори забезпечують ефективність та безпеку лікарського засобу.

Наскільки вони ефективні та безпечні?

Профіль ефективності та безпеки кожного нового препарату вивчається роками. Фармацевтичні компанії витрачають на це величезні гроші, щоб лікар, рекомендуючи Вам той чи інший препарат, міг спиратися на дослідження із високим рівнем доказовості. Крім того, існують організації, такі як FDA (Food and Drug Administration) у США та EMA (European Medicines Аgency) у Європі, які контролюють якість та безпеку фармацевтичних та харчових продуктів на ринку. Включення препарату до реєстру лікарських засобів цих організацій – своєрідний знак якості продукту.

ВИСНОВКИ:

  1. Немає повністю «натуральних» гормональних препаратів.
  2. Фітопрепарат та гормон, отриманий з рослинної сировини – абсолютно різні речі.
  3. Гормони не ростуть на дереві і їх не можна отримати шляхом висушування та перетирання листя або гонад тварин. Будь-яка натуральна сировина проходить складну хімічну обробку, перш ніж стати біоідентичним гормоном.
  4. Біоідентичність визначає хімічна структура речовини, а не її походження.
  5. Біоідентичні екзогенні гормони можуть бути використані для корекції симптомів, пов’язаних з дефіцитом ендогенних гормонів, але про ефективність та безпеку лікарського засобу можна говорити після багаторічних великомасштабних клінічних досліджень.

Підбір і призначення таких препаратів повинен проводити виключно досвідчений лікар гінеколог-ендокринолог!