Сурогатне (замінне) материнство

Сурогатне (замінне) материнство являє собою виношування та народження дитини, яке відбувається шляхом підписанням договору між сурогатною матір’ю (жінкою, яка виношує дитину після перенесення донорського ембріона) та потенційними батьками, для яких виношування і народження дитини не є можливим за медичними показаннями.

Чи можливо використання програми «Замінного материнства» просто за бажанням?

Програмою Сурогатного «Замінного материнства» не можливо скористатися за бажанням або ж без відсутності показань.
Для використання даної програми затвердженні наступні показання:

• відсутність матки;
• деформація порожнини або шийки матки при вроджених вадах розвитку або внаслідок хірургічних втручань, доброякісних пухлин, при яких неможливе виношування вагітності;
• структурно-морфологічні або анатомічні зміни ендометрія, що призводять до втрати рецептивності, синехії порожнини матки, які не піддаються лікуванню;
• тяжкі соматичні захворювання, при яких виношування вагітності загрожує подальшому здоров’ю або життю жінки, але які не впливають на здоров’я майбутньої дитини;
• невдалі повторні спроби екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) (4 і більше разів) при неодноразовому отриманні ембріонів високої якості, перенесення яких в порожнину матки не приводило до настання вагітності.

 Хто може бути сурогатною мамою?

Сурогатною матір’ю може бути:

• повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної щонайменше однієї здорової дитини
• жінка, яка знаходиться в шлюбі може бути сурогатною мамою лише за згоди її чоловіка
• відсутності медичних протипоказань до виношування вагітності
• Сурогатна матір не може бути одночасно донором яйцеклітини-тобто сурогатна матір немає генетичної спорідненості з новонародженим.

Який алгоритм проведення програми Сурогатного «Замінного материнства»?

Програма «замінного материнства» проводиться за наступним алгоритмом:

1. Вибір сурогатної матері.
2. Підготовка ембріонів/кріоембріонів.
3. Підготовка організму сурогатної мами до виношування вагітності, виключення можливості ії овуляції.
4. Перенесення ембріона в порожнину матки сурогатної матері.
5. Кріоконсервація (збереження) невикористаних ембріонів.
6. Підтвердження вагітності через 2 тижні після переносу ембріона.
7. Спостереження за перебігом вагітності у сурогатної матері.
8. Визначення спільно з лікарем, який спостерігає за вагітною, методу розродження, місця розродження, методу вигодовування новонародженого.
9. Пологи можуть бути партнерськими між батьками, які мають генетичний зв’язок з дитиною, та сурогатною матір’ю.

Не дивлячись на медичні, морально-етичні, юридичні особливості програм «Замінного материнства»  дає можливість отримати шанс на материнство для певної категорії жінок для, яких здавалося б на перший погляд немає шансу на народження власної дитини.