Згідно зі статистикою, хоча б один із симптомів вульво-вагінальної атрофії (стоншення слизової) відзначається приблизно у 15% жінок в перименопаузі і у 40-84% жінок в постменопаузі.
Це прогресуче захворювання, яке не проходить без лікування і може негативно позначитися на якості життя жінки. З різних причин багато жінок не звертаються за лікуванням і багато хто з тих, хто звертається, незадоволені своїм вибором.
Проте, існує безліч доступних методів лікування, кожен з яких має свої переваги і обмеження. Вибір терапії ГУМС залежить від тяжкості симптомів, індивідуальних особливостей і переваг пацієнтки, ефективності і безпеки лікування.
На першому етапі негормональні методи лікування забезпечують достатнє полегшення для більшості жінок з легкими симптомами.
- Лубриканти і зволожуючі креми (вагінальні свічки) допомагають забезпечити короткострокове полегшення легкої і помірної сухості піхви. Переважно використовувати лубриканти на водній основі з фізіологічно близькою до природних вагінальним виділенням рН = 3,8-4,5.
- PRP-терапія (Platelet Rich Plasma) та ін’єкції препаратів гіалуронової кислоти (біоревіталізація інтимної зони), відновлюючи пружність і зволоженість слизових, можуть бути ефективні при сухості і атрофічних змінах. Введення об’емоутворюючих гелів – філерів (інтимна контурна пластика) і Стек гілок ліфтинг піхви дозволяють скорегувати інволютивні зміни (в’ялість, втрату обсягу, зниження чутливості) і виправити деякі анатомічні дефекти.
Важливу роль в профілактиці і боротьбі з симптомами геніто-урінарного синдрому (особливо з проявами нетримання сечі при напрузі) грає зміцнення м’язів тазового дна і відновлення нормальної анатомії тазових органів.
При слабкості м’язів тазового дна і незначному опущенні стінок піхви, матки і сечового міхура ефективними можуть бути такі методи:
- Вагінальний тренінг (вумбілдінг) з використанням спеціальних тренажерів або без них.
- Велектроміостімуляція м’язів тазового дна і БЗВ-терапія (застосування апаратів біологічного зворотного зв’язку).
- Лазерна корекція (так зване «інтимне омолодження» піхви і вульви).
У випадку тяжких розладів і вираженому опущені застосовують хірургічні методи лікування:
- Уретроцистоцервікопексіі (обмеження мобільності сечівника), пара- і периуретральне введення об’ємоутворюючих речовин.
- Петльові (слінгові) операції (TVT, TVT-o).
При недостатній ефективності негормональних методів корекції золотим стандартом в лікуванні симптомів ГУМС легкої і середньої тяжкості є низькі дози вагінальних естрогенів. При локальному призначенні препаратів естріолу в вигляді свічок або крему / гелю системний вплив на організм настільки незначний, що дозволяє призначати ці препарати жінкам з протипоказаннями до системної замісної гормональної терапії і жінкам в постменопаузі, коли замісна гормональна терапія вже не показана. Лікування естріолом діє безпосередньо на причину – дефіцит статевих гормонів, і в першу чергу – естрогенів. Слід зазначити, що зміни, пов’язані з недоліком естрогенів можуть виявлятися не тільки в період менопаузи, а й у молодих жінок на тлі лікування деякими препаратами, хіміо- / променевої терапії, в післяпологовому періоді, при синдромі передчасного виснаження або недостатності яєчників.
Також є дані про ефективність вагінального ДГЕА (прастерон), як альтернативного лікування, але результати досліджень суперечливі і доступність препаратів на європейському ринку обмежена, тому детально поки зупинятися не буду.
Безумовно, найкращий результат дає поєднання декількох методів. Однак, що і в якій послідовності варто застосовувати, в кожному конкретному випадку вирішується індивідуально.
Залишилися питання чи хочете дізнатися докладніше про якісь методи?
Пишіть в коментарях, будемо розбиратися далі.
