Зміст сторінки
Генітальний герпес є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Він викликається вірусом простого герпесу типу 2 (ВПГ-2) або HSV, але найчастіше вірусом простого герпесу типу 1 (ВПГ-1). Обидва збудники – це ДНК-віруси в оболонці, які є чутливими до дезінфікуючих засобів і факторів навколишнього середовища . Завдяки вираженій генетичній схожості між ВПГ-1 та ВПГ-2 існує багато біологічних подібностей та антигенних перехресних реакцій між вірусами.
Як передається генітальний герпес?
Основним способом передачі як ВПГ-1, так і ВПГ-2 є прямий контакт. Первинне інфікування вірусом простого герпесу -1 найчастіше відбувається в дитинстві після зникнення материнських антитіл протягом першого року життя. Починаючи з 40-річного віку, можна припустити, що інфікування вірусом простого герпесу -1 становить ≥ 85-90 %.
Оскільки HSV-2 передається переважно статевим шляхом, рівень інфікування зростає лише після досягнення статевої зрілості. Численні дослідження показали вищий рівень інфікування HSV-2 у жінок, ніж у чоловіків. Як можливу причину цього припускають, що чоловіки мають безсимптомну генітальну інфекцію HSV-2 частіше, ніж жінки, що призводить до вищих показників передачі вірусу від чоловіків до жінок .
Люди з клінічними ознаками генітального герпесу, а також люди з безсимптомним перебігом вірусу простого герпесу можуть передавати вірус своїм статевим партнерам.
Через низьку стійкість у навколишньому середовищі вірус простого герпесу може залишатися інфекційним лише протягом декількох днів на вологих поверхнях . Тому при дотриманні нормальної гігієни (включаючи гігієну тіла) інші шляхи передачі, крім статевого акту, не відіграють значної ролі.
Що таке первинний генітальний герпес?
Первинні генітальні інфекції, спричинені HSV-1 та HSV-2, зазвичай протікають безсимптомно .
Класичними клінічними ознаками є папульозне (пухирцеве) або макулярне ураження шкіри та слизових оболонок, що виникають приблизно через 3-7 днів після статевого контакту; вони прогресують у везикули, пустули та виразки і можуть тривати до 3 тижнів.
Типові симптоми також включають біль, особливо болісний запальний набряк вульви у жінок, печіння та поколювання.
Відносно поширеними супутніми симптомами є лімфаденопатія (збільшення регіональних лімфатичних вузлів), підвищення температури тіла та цервіцит (у жінок) та проктит (у чоловіків).
Що таке рецидивуючий генітальний герпес?
Після первинного висипання вірус довічно перебуває у сенсорних нервових гангліях так у випадку первинної генітальної інфекції в основному залучаються крижові ганглії. Звідси вірус може реактивуватися, викликаючи рецидиви інфекції.
Численні фізіологічні та екологічні фактори, такі як лихоманка, надмірне ультрафіолетове світло, менструація, сильний стрес або травма, перельоти можуть спричиняти загострення генітального герпесу.
Рецидиви майже завжди спочатку проявляються наступними симптомами, такими як неврологічні симптоми, дизестезія (різноманітні патологічні відчуття, такі, як біль зуд, поколювання) або попереково-крижовий за 1-2 дні до появи уражень шкіри та слизових оболонок. Часті рецидиви генітального герпесу особливо вражають молодих жінок з високим рівнем стресу в сім’ї та на роботі.
Як лікувати генітальний герпес?
Більшість людей з першим епізодом генітального HSV можна лікувати за допомогою перорального прийому противірусних препаратів.
В/в шляхи введення зазвичай призначений для лікування ускладнених інфекцій (наприклад, центральної нервової системи та дисемінованих захворювань).
Місцева терапія має застосовуватися у вигляді крему або мазі у складі якої містяться противірусні компоненти.
Рекомендації Центру з контролю та профілактики захворювань США (CDC) 2021 року рекомендують будь-який із наведених нижче варіантів перорального лікування :
- Ацикловір
- Фамцикловір
- Валацикловір
Чи існує вакцинація від вірусу простого герпесу?
Чи існує вакцинація проти генітального герпесу? На сьогоднішній день не існує ліцензованої вакцини проти генітального герпесу, хоча дослідження тривають вже кілька десятиліть. “Лікувальні” вакцини відрізняються від “профілактичних” залежно від способу їхньої дії. У той час як терапевтичні вакцини спрямовані на запобігання рецидивуючим інфекціям вірусу простого герпесу та безсимптомному виділенню вірусу у людей з латентною інфекцією ВПГ, профілактичні вакцини призначені для запобігання первинному інфікуванню та подальшій латентності вірусу.
Генітальний герпес є часто недооціненим захворюванням не лише зі сторони пацієнта, але й зі сторони медичних працівників в силу мінливості та різноманіття клінічної картини, проте вчасне виявлення та лікування значно покращує якість життя.
