Зміст сторінки
Що таке хронічний ендометрит?
Хронічний ендометрит — це тривале (часто безсимптомне) запалення слизової оболонки матки (ендометрію). На відміну від гострого ендометриту, який проявляється вираженими симптомами (біль, температура, виділення), хронічна форма часто має прихований перебіг і може залишатися непоміченою роками.
Роль хронічного ендометриту у репродуктивному здоров’ї
Ендометрій — це не просто внутрішня оболонка матки. Це складна, динамічна тканина, яка щомісяця готується до найважливішого процесу – імплантації ембріону. Хронічний ендометрит порушує цю тонко налаштовану систему. Навіть за відсутності симптомів, тривале запалення змінює структуру та функцію ендометрію:
- порушується його рецептивність (здатність “прийняти” ембріон)
- змінюється імунне середовище матки
- виникає дисбаланс цитокінів і факторів росту
- порушується васкуляризація (кровопостачання) та регенерація тканини
У результаті створюються умови, при яких ембріон не може імплантуватися або ж імплантація відбувається, але вагітність не прогресує.
За даними досліджень, лікування даного стану може суттєво покращити репродуктивні результати — як у природних циклах, так і в програмах ДРТ. Таким чином, хронічний ендометрит — це не просто “запалення без симптомів”, а фактор, який може визначати успіх або невдачу на шляху до вагітності.
За даними досліджень, лікування даного стану може суттєво покращити репродуктивні результати — як у природних циклах, так і в програмах ДРТ. Таким чином, хронічний ендометрит — це не просто “запалення без симптомів”, а фактор, який може визначати успіх або невдачу на шляху до вагітності.
Статистика: хронічний ендометрит у цифрах
Хронічний ендометрит є поширеним, але часто не діагностованим станом у репродуктології. У загальній популяції жінок його частота становить приблизно 10–30%, проте серед
пацієнток із порушеннями репродуктивної функції цей показник значно зростає:
пацієнток із порушеннями репродуктивної функції цей показник значно зростає:
- у жінок із безпліддям — 20–40%
- при повторних невдачах імплантації — до 30–60%
- у жінок зі звичним невиношуванням вагітності — до 60% і більше
Такі дані узгоджуються з результатами систематичних оглядів і мета аналізів, які демонструють значно вищу поширеність хронічного ендометриту саме у групах із репродуктивними проблемами.
Основні причини розвитку хронічного ендометриту
Дане захворювання не має однієї універсальної причини. У більшості випадків це багатофакторний процес, який розвивається внаслідок порушення балансу між мікрофлорою,
імунною відповіддю та цілісністю ендометрію.
імунною відповіддю та цілісністю ендометрію.
1. Інфекційні фактори
Найчастіше роль відіграють умовно-патогенні мікроорганізми (Gardnerella vaginalis, Streptococcus spp., Mycoplasma, Ureaplasma та інші), які при порушенні локального імунного
захисту можуть персистувати в ендометрії.
Найчастіше роль відіграють умовно-патогенні мікроорганізми (Gardnerella vaginalis, Streptococcus spp., Mycoplasma, Ureaplasma та інші), які при порушенні локального імунного
захисту можуть персистувати в ендометрії.
2. Ятрогенні втручання
Будь-які інструментальні маніпуляції в порожнині матки можуть підвищувати ризик розвитку хронічного запалення: переривання вагітності, пологи з
ускладненнями, тощо.
Будь-які інструментальні маніпуляції в порожнині матки можуть підвищувати ризик розвитку хронічного запалення: переривання вагітності, пологи з
ускладненнями, тощо.
3. Порушення мікробіому
Сучасні дослідження показують, що навіть у “нормі” ендометрій має власний мікробіом. Його дисбаланс може сприяти хронізації запального процесу.
Сучасні дослідження показують, що навіть у “нормі” ендометрій має власний мікробіом. Його дисбаланс може сприяти хронізації запального процесу.
4. Імунні та локальні фактори
У частини пацієнток ключову роль відіграє не стільки інфекція, скільки порушена імунна відповідь ендометрію, що не дозволяє повністю елімінувати (усунути) запалення.
У частини пацієнток ключову роль відіграє не стільки інфекція, скільки порушена імунна відповідь ендометрію, що не дозволяє повністю елімінувати (усунути) запалення.
5. Супутні гінекологічні стани
Ризик підвищується при наявності ендометріозу, лейоміоми матки, внутрішньоматкових синехій, хронічних запальних процесів шийки матки або піхви. Таким чином, хронічний ендометрит — це не наслідок одного фактору, а результат взаємодії інфекційних, імунних та механічних впливів, що призводить до тривалого субклінічного запалення ендометрію.
Ризик підвищується при наявності ендометріозу, лейоміоми матки, внутрішньоматкових синехій, хронічних запальних процесів шийки матки або піхви. Таким чином, хронічний ендометрит — це не наслідок одного фактору, а результат взаємодії інфекційних, імунних та механічних впливів, що призводить до тривалого субклінічного запалення ендометрію.
Діагностика хронічного ендометриту
Діагностика хронічного ендометриту є непростою, оскільки у більшості випадків він перебігає безсимптомно або з неспецифічними проявами. Саме тому встановлення діагнозу
не базується на клінічній картині, а потребує морфологічного та/або гістологічного підтвердження.
не базується на клінічній картині, а потребує морфологічного та/або гістологічного підтвердження.
1. ГістероскопіяГістероскопія дозволяє візуально оцінити стан ендометрію та можливі непрямі ознаки хронічного ендометриту:
- ділянки локальної гіперемії (почервоніння)
- дрібні поліпоподібні утворення (“micropolyps”)
- нерівномірна структура слизової оболонки
- підвищена кровоточивість при контакті
Водночас важливо підкреслити, що ці зміни є неспецифічними і можуть зустрічатися при інших станах. Тому гістероскопія не є достатньою для встановлення остаточного діагнозу
але допомагає провести прицільну біопсію зміненого ендометрію для подальшого обстеження.
але допомагає провести прицільну біопсію зміненого ендометрію для подальшого обстеження.
2. Біопсія ендометрію (гістологічне дослідження)
“Золотим стандартом” морфологічної діагностики є біопсія ендометрію з подальшим гістологічним аналізом. Ключовою ознакою хронічного ендометриту є наявність у стромі
ендометрію плазматичних клітин — елементів хронічного запалення, які в нормі там відсутні або вкрай рідкісні. Однак звичайна гістологія може мати обмежену чутливість.
“Золотим стандартом” морфологічної діагностики є біопсія ендометрію з подальшим гістологічним аналізом. Ключовою ознакою хронічного ендометриту є наявність у стромі
ендометрію плазматичних клітин — елементів хронічного запалення, які в нормі там відсутні або вкрай рідкісні. Однак звичайна гістологія може мати обмежену чутливість.
3. Імуногістохімічне дослідження (CD138)
Сучасним стандартом підтвердження діагнозу є використання імуногістохімічного маркера CD138, який дозволяє точно ідентифікувати плазматичні клітини. Виявлення CD138-
позитивних клітин в ендометрії вважається найбільш надійним критерієм хронічного ендометриту і значно підвищує точність діагностики порівняно зі звичайною гістологією.
Сучасним стандартом підтвердження діагнозу є використання імуногістохімічного маркера CD138, який дозволяє точно ідентифікувати плазматичні клітини. Виявлення CD138-
позитивних клітин в ендометрії вважається найбільш надійним критерієм хронічного ендометриту і значно підвищує точність діагностики порівняно зі звичайною гістологією.
4. Мікробіологічні та молекулярні методи
У частини випадків додатково можуть застосовуватися бактеріологічне дослідження аспірату ендометрію, ПЛР-діагностика інфекцій, дослідження мікробіому ендометрію. Вони не є
обов’язковими для діагнозу, але можуть допомогти у визначенні можливого інфекційного тригера. Сучасні міжнародні підходи підкреслюють, що діагноз хронічного ендометриту не повинен базуватися на одному методі. Саме мультидисциплінарний підхід дозволяє мінімізувати як гіпердіагностику, так і пропуск клінічно значущих випадків.
У частини випадків додатково можуть застосовуватися бактеріологічне дослідження аспірату ендометрію, ПЛР-діагностика інфекцій, дослідження мікробіому ендометрію. Вони не є
обов’язковими для діагнозу, але можуть допомогти у визначенні можливого інфекційного тригера. Сучасні міжнародні підходи підкреслюють, що діагноз хронічного ендометриту не повинен базуватися на одному методі. Саме мультидисциплінарний підхід дозволяє мінімізувати як гіпердіагностику, так і пропуск клінічно значущих випадків.
Чому та як хронічний ендометрит впливає на імплантацію?
Імплантація ембріона— це складний біологічний процес, який можливий лише за умови повноцінної взаємодії між ембріоном та рецептивним ендометрієм. Хронічний ендометрит порушує одразу кілька ключових механізмів цього процесу.
1. Порушення рецептивності ендометрію
Запалення змінює структуру та функціональний стан ендометрію, зокрема експресію молекул, відповідальних за імплантацію (адгезивні молекули, цитокіни, фактори росту). У результаті “вікно імплантації” може бути звужене або зміщене.
2. Імунний дисбаланс
Ендометрій є імуно активною тканиною. При хронічному ендометриті порушується баланс між про- та протизапальними цитокінами, змінюється активність NK-клітин та макрофагів. Це може призводити до того, що ембріон не розпізнається як “фізіологічний” і не імплантується або відторгається на ранніх етапах.3. Порушення мікросередовища ендометріюХронічне запалення супроводжується змінами локального мікробіому, підвищенням рівня медіаторів запалення та оксидативного стресу. Це створює не сприятливі умови для прикріплення та розвитку ембріона.
4. Порушення судинної перебудови
Для успішної імплантації необхідна адекватна ангіогенез та трансформація спіральних артерій. При хронічному запаленні ці процеси можуть бути неповноцінними, що погіршує живлення раннього ембріона. Важливо пам’ятати, що ці порушення часто є потенційно зворотними — і саме тому своєчасна діагностика та лікування можуть суттєво покращити репродуктивні результати.
Лікування хронічного ендометриту
Лікування хронічного ендометриту спрямоване на усунення інфекційного/запального чинника та відновлення нормальної структури й функції ендометрію. Тактика залежить від клінічної ситуації, анамнезу та результатів морфологічного підтвердження.
1. Антибактеріальна терапія
Першою лінією лікування у більшості випадків є антибактеріальна терапія, спрямована на нормалізацію мікрофлори. У клінічній практиці найчастіше застосовують:
- препарати широкого спектра дії, активні щодо анаеробної та аеробної флори
- комбінаційні схеми антибіотиків (залежно від протоколів і клінічного випадку)
- терапію з урахуванням можливих супутніх інфекцій урогенітального тракту
Тривалість лікування зазвичай становить 10–14 днів. Важливо пам’ятати про обов’язкове використання пробіотиків і продовження їх прийому після завершення антибактеріальної терапії.
2. Протизапальна та підтримуюча терапія
У частини пацієнток додатково можуть застосовуватися засоби, спрямовані на зменшення локального запалення та покращення мікроциркуляції в ендометрії. Це може включати нестероїдні протизапальні препарати, препарати, що покращують мікроциркуляцію та корекцію супутніх станів, які викликають запалення (у таких випадках лікування має бути комплексним).
Контроль ефективності лікування хронічного ендометриту
Після завершення лікування обов’язковим є підтвердження усунення хронічного ендометриту. Найбільш інформативними методами є повторна біопсія ендометрію та імуногістохімічне дослідження CD138 або контрольна гістероскопія (за показаннями). Саме цей етап є критично важливим, оскільки лікування без контролю результату не дозволяє оцінити реальну ефективність терапії. Забір клітин ендометрію дли визначення CD138 слід проводити через 3 тижні від завершального прийому антибактеріального препарату, для усунення вірогідності хибнопозитивного результату. Питання часу переносу ембріона є ключовим. У сучасній практиці рекомендовано проводити ембріотрансфер лише після підтвердженого усунення ознак хронічного ендометриту, оскільки це підвищує шанси на імплантацію.
Часті запитання (FAQ)
Чи можна побачити ендометрит на УЗД?
Ні, у більшості випадків УЗД не виявляє хронічний ендометрит.
Чи боляче робити біопсію?
Проведення біопсії ендометрію дуже рідко може бути неприємним, але зазвичай добре переноситься і триває декілька хвилин.
Чи впливає хронічний ендометрит на вагітність?
Так. Він може порушувати імплантацію та підвищувати ризик невиношування вагітності.
Чи може хронічний ендометрит бути безсимптомним?
Так, у значної частини жінок він перебігає без клінічних скарг і проявляється лише репродуктивними втратами або невдачами імплантації.
Чи впливає хронічний ендометрит на результат ЕКЗ?
Так, доведено, що хронічний ендометрит може знижувати частоту імплантації ембріона та підвищувати ризик біохімічних вагітностей або невдалих переносів
Чи потрібно лікувати партнера?
Рутинно — ні. Але при виявленні специфічної інфекції (ІПСШ) лікування партнера є
обов’язковим.
Список використаної літератури
1. ESHRE Guideline Group on RIF. Recurrent implantation failure: ESHRE guideline. European Society of Human Reproduction and Embryology, 2023.
2. ESHRE Guideline Group on Reproductive Endometrium. Endometrial factor in infertility: a guideline update. ESHRE, 2023–2024.
3. American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG). Clinical guidance on evaluation and management of infertility and endometrial pathology. Practice Bulletin, 2024.
2. ESHRE Guideline Group on Reproductive Endometrium. Endometrial factor in infertility: a guideline update. ESHRE, 2023–2024.
3. American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG). Clinical guidance on evaluation and management of infertility and endometrial pathology. Practice Bulletin, 2024.
